ЗДО № 28 «Дзвіночок»








Сторінка психолога

             

 

 

 

 

/uploads/editor/1815/92689/sitepage_21/files/strategiya_psih_mon_2023.pdf  

 

 

АПТЕЧКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ "ТИ  ЯК?"  (ВСЕУКРАЇНСЬКА ПРОГРАМА МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ'Я ЗА ІНІЦІАТИВОЮ ОЛЕНИ ЗЕЛЕНСЬКОЇ)

 

  /uploads/editor/1815/92689/sitepage_21/files/tehniki_dopomogi_1_.pdf   

 

 

Рекомендації щодо підтримки ментального здоровя /uploads/editor/1815/92689/sitepage_21/files/hratysya_i_ne_boyatysya_25_01_2024.pdf

 

 

 

      Запобігання торгівлі людьми

Торгівля людьми є надзвичайно глобальною та прибутковою злочинною індустрією в світі. Воєнний конфлікт, який вибухнув в Україні сприяє поширенню торгівлі людьми в різних її формах.

Складне матеріальне становище громадян спонукає їх до пошуків заробітку за межами України, де в міру своєї необізнаності вони можуть стати жертвами торгівлі людьми.

Жертвами цього злочину стають і жінки, і чоловіки, і діти, які потерпають від його різноманітних форм, серед яких примусова праця, сексуальна експлуатація, примусове жебрацтво, вилучення органів тощо. Особи, які знаходиться у складній економічній ситуації можуть прийняти будь-яку пропозицію без обговорення деталей працевлаштування, яку отримують з неперевірених джерел, що часто робить їх легкою здобиччю для торговців людьми.

Якщо Ви потрапили у ситуацію, коли:

Вас позбавляли вільного пересування та спілкування з родиною, відібравши ваші документи

Вам пообіцяли добре оплачувану роботу (за кордоном чи в Україні), а потім не заплатили обіцяних грошей

Вас примушували відробляти неіснуючі борги

Вас втягнули у злочинну діяльність шляхом примусу, шантажу або насильства – є підстави вважати, що ви стали жертвою торгівлі людьми

Якщо ви або ваші близькі та знайомі постраждали від торгівлі людьми звертайтесь:

  • 1547- Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми
  • 527- Національна Гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми
  • 102 – Поліція
  • 112 – Служба екстреної допомоги в ЄС

Будь-яка особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, має право звернутися до місцевої державної адміністрації для визнання свого статусу. Такий статус встановлює Міністерство соціальної політики України за результатами перевірки після розгляду зібраних документів місцевими державними адміністраціями.

Довідка про встановлення статусу є підтвердженням протиправних дій щодо людини, надає постраждалому можливість отримати допомогу від держави та вимагати звільнення від кримінальної відповідальності за злочини, вчинені під примусом.       

 

 

Насильство в сімї


 

Види насильства в сімї:


 

Фізичне насильство – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності.

Сексуальне насильство – протиправне посягання одного члена сімї на статеву недоторканість іншого члена сімї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сімї.

Психологічне насильство – насильство пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.

Економічне насильство – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психологічного здоровя.


 

Ознаки насилля (як визначити?):


 

Фізичне насильство :

  • Прагнення дитини приховати травми;

  • Синці, подряпини, інші травми;

  • Повідомлення дитини про погрози…


 

Сексуальне насильство:

  • Знання термінології;

  • Захворювання, що передаються статевим щляхом;

  • Уникнення контактів з ровесниками;

  • Раптова замкнутість дитини;

  • Проговорення дитиною цієї інформації.


 


 

Психологічне насильство:

  • Замкнутість, тривожність, страх;

  • Неврівноважена поведінка;

  • Агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

  • Уповільнене мовлення.


 

Економічне насильство:

  • Постійне голодування через нестачу їжі;

  • Брудний одяг, одягання не за погодою;

  • Пропуски відвідування дитячого закладу;

  • Втомлений і хворобливий вигляд;

  • Загальна занедбаність.


 

Педагоги повинні повідомляти ювенальні служби та поліцію про факт домашнього насильства не пізніше, ніж за добу!


 

Найпоширеніший вид насильства в сімї – це тілесне покарання

Дитина, яку б’ють удома – це дитина, яка зазнає жорстокого кривдження, незалежно від заяв батьків про те, що вони нібито намагалися виправити погану поведінку дитини, або про те, що сама дитина спровокувала тілесне покарання. Ці причини не можуть виправдати жорстокого поводження.

Найчастіше це відбувається в сімях, де:

  • Переконані, що фізичне покарання є методом виховання дітей;

  • Батьки (або один із них) є залежним від алкоголю, наркотиків, комп’ютера, азартних ігор;

  • Батьки (або один із них) мають психічні захворювання;

  • Порушений емоційно-психологічний клімат сім’ї (часті сварки, скандали, відсутність поваги один до одного);

  • Батьки перебувають у стані стресу у зв’язку із втратою близької людини, роботи, хворобою, економічною кризою тощо;

  • Батьки висувають надмірні вимоги до дітей, що не відповідають їхньому віку та рівню розвитку;

  • Діти мають особливості: недоношеність в анамнезі, наявність соматичних або психічних захворювань.


 

Наслідки домашнього насильства

У стосунках з батьками:

  • Боятиметься, а не поважатиме батьків;

  • Втратить довіру до них та «відіграється» у підлітковому віці;

  • Навчиться брехати та приховуватиме проблеми;

  • Звикне до побиття і все одно перестане слухатися;

  • Бажатиме помсти, навіть якщо побиття «за діло»;

  • Триматиме образу все життя і уникатиме спілкування з батьками.


 

В питанні здоровя:

  • Часто хворітиме, або навіть отримає ризик онкозахворювань;

  • Буде невпевнена, піддаватиметься депресії та думкам про самогубство;

  • Сповільнить інтелектуальний розвиток;

  • Боятиметься помилок, а отже й пробувати нове та розвиватися.


 

У своїй поведінці:

  • Битиме інших, а згодом власних дітей, батьків чи свого партнера;

  • Шукатиме собі партнера, схильного до насильства;

  • Не захищатиметься, коли її битимуть чи принижуватимуть;

  • Може стати злочинцем, наркоманом чи алкоголіком.


 


 

 

                         Психолог радить.

 

 

 

 

 

 

                          Шановні батьки!
 

 

 

Спілкуючись зі свою дитиною, намагайтеся:
1. Бути послідовним. Не забороняйте дитині того, що ще вчора їй було дозволено.
2. Будьте ввічливою з дитиною. І тоді Ваша дитина засвоїть саме такий стиль спілкування.
3. Співпрацюйте з дитиною, а не керуйте нею. Ваші накази, різкі заборони демонструють неповажне ставлення до дитини, можуть спровокувати у неї прояви агресії.
4. Вводьте чітку систему заборон. Їх не повинно бути багато, і вони мають бути потрібні Вашій дитині для відчуття безпеки.
5. Формулюйте заборони стисло, конкретно. Краще сказати дитині: “Гаряче!”, “Високо!”, “Брудне!”, “Обережно!”, ніж “Не можна!”, “Відійти!”, “Не бери!”.
6. Встановіть певні правила у Вашій родині, дотримування яких допоможе уникнути великої кількості нотацій і заборон, а дитині – бути спокійнішою та більш впевненою.  
7. Розширюйте поведінковий репертуар дитини. Для цього розповідайте їй, яким засобом можна вирішити різні проблеми. Демонструйте приклад різноманітних реакцій на події (як на позитивні, так і на негативні).
8. Застосовуйте під час спілкування з дитиною стислі, чіткі й зрозумілі для неї інструкції. Не захоплюйтеся нотаціями: скоріше з Ваших слів дитина зрозуміє лише те, що Ви незадовільні нею або навіть не любити її.
9. Застосовуючи покарання, намагайтеся не бути надмірно суворими і не принижуйте гідність малюка.
10. Будьте терплячими. Уникайте власних спалахів негативних емоцій у відповідь на незадовільну поведінку дитини.
11. Якомога частіше кажіть дитини про те, що Ви її любите. Нехай малюк знає, що Ви любити його тому, що він існує, а тому що він прибирає іграшки, їсть кашу.

 

 

 

               

                   10 заповідей батьківства:

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти. Або – як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не думай, що дитина твоя: вона Божа. Вона особистість.
3. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї робиш: ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншій, та – третій: це незворотний закон вдячності.
4. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб, бо що посієш, те й зійде.
5. Не стався до її проблем зверхньо. Бо тягар життя даний кожному по силах, і будь упевнений: їй її тягар не менший, ніж тобі твій. А може і більше. Тому що у неї ще немає звички.
6. Не принижуй!
7. Не муч себе, якщо не можеш щось зробити для своєї дитини, муч, якщо можеш і не робиш.
8. Пам’ятай – для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб інші робили твоєму.
10. Люби свою дитину будь-яким: неталановитим, невдалим, дорослим. Спілкуючись з ним, радуйся, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.

        

 

 

Вплив пандемії COVID-19 та карантину на психологічний стан людини https://drive.google.com/file/d/1Td8o1vfDsMio8dH0F92cTMlEZqpQmQh5/view?usp=sharing